Безголосно … Вони рушать глейким дном спогадів, здіймаючи, ніжний, уловимий лиш мною, кавовий запах …
— промовила якось безголосно Раіна і підвела руку.
І десь на дні сонного пралуповиння перунних блиска виць духа безголосно заскигліло безсиллям нове прагнення.
Тоді видно було, як губи його ворушились і від зусилля безголосно шепотіли слова «працюватиму дужче».
От він ніби бачить, що в його спочивальню хтось одчиняє двері тихо, хтось безголосно входить і стає коло порога.