«…світанок … перемінив синяву восьмого неба на ніжний блакит .»
Ця велична ін туїція — коли відкривається серце й душа стає як небо блакит не — є джерелом і основою тайни тайн.
Могутні будівлі заводів (де-не-де ще за лишки руїн), оселі, високі та білі, оперезані блакит ними поясами річок, блискучими стрічками асфаль тових доріг, заквітчані вишневими садами.
Дивився на неї радісними очима, і все в ній подоба лось: і як взуває черевичок, і контури тіла під блакит ним плащиком, і трішечки примхливі губи, і пасмо русявого волосся, що вибилося з-під синього капе люшка.
— Давайте , — долинає голос чоловіка в блакит ному гольфі , — вип" ємо за мого старого приятеля Стьопу, який не погребував нашим скромним това риством.
У цей час за спиною чоловіка розірвалися хмари, і з них полився яскравий блакит.
Ще здалека бачу скромну похоронну кавалькаду з двох автобусів та блакит ної «Волги» (мабуть, керуючого трестом), що по вільно втягається в головні ворота цвинтаря.
Українська має біло-сіро-блакит-ний колір свіжовипраного полотна, на дотик — як невеличка хмарка, гладенька і пухнаста водночас, та невловима — як полонити повітря?
І на груди бризнув — лалом став блакит, цей знак біди.
Мушлю їм розпарить сонечко, тривогу й ост рах приспить горілка й благословенний вітерець, терп кий і п’янкий дух живиці й волі та плюскіт хвиль блакит них виманить їхні душі з тісної шкаралущі …