— Я жодної риби не впіймав , — додав Бран , — але Джон по дорозі до Зимосічі віддав мені свою.
— Перевір, чи сплять у своїх ліжках Бран Старк та його малий брат.
— Бран добре відчував загрозу навколо них, та братик був ще замалий.
Бран ширяв у повітрі й почувався навіть краще, ніж коли лазив стінами.
Башта маестра Лювина була така захаращена, що Бран зачудувався, як він тут бодай щось знаходить.
В бран вони мене забрали, і звільнитися — несила.
— закричав Бран з панського місця, а ланістерівські пахолки сягнули по зброю.
Бран щосили вчепився у звіра, а той потяг його травою.
Але Бран не бажав визнати слабкість перед очима брата.
Мабуть, подумав Бран, він просто лишив удома таткове обличчя і вдяг обличчя Старка, князя на Зимосічі.