Бранців посадили за колючий дріт і тримали під особливо суворою охороною.
Бранець щось крикнув у відповідь на слова товмача й знову сміявся.
Бранець лежав горілиць, його спітніле обличчя було брудне і закривавлене.
Бранець легко, немовби келих вина, підхопив глечик і припав до нього губами.
Бранець був мускулистий, як усі октопуси, але майже не мав звичайних для них бородавок.
Бранець, здавалось, не помічав цих поглядів, але в пам’яті Джудіт вони закарбувалися надовго.
Бранець щось забелькотів, ледве повертаючи язиком в пересохлому роті, на губах застигла піна.
Бранець розуміє; рвучко смикнувшись, він звільняється від пут і притискує обидві руки до серця.
Зору, що стерпів би зори Сонця, Зроду-віку ще не бувало: Бранець і мертвий між собою подібні - Чи не смерті образ вони являють?
Бранець був скутий на зап’ястках і гомілках, усі кайдани з" єднувалися між собою, тому він не міг зручно ані лежати, ані стояти.
Зору, що стерпів би зори Сонця, Зроду-віку ще не бувало: Бранець і мертвий між собою подібні - Чи не смерті образ вони являють ?"
Бранець притих у своїй каюті в носовій частині судна, а оскільки він був моряком, то хвилювання моря, здавалося, справляло на нього благодійний вплив.
Бранець дефензиви Микола Куделя з Буянь, якого ув’язнили того ж політичного «призову», про склад арештованих так напише: «Минали кошмарні тюремні дні й ночі.