Та от налетіло на чоловіка лихо, мов буран серед погожого дня.
Здавалося, вона одна тут на всьо му континенті, серед снігів, буран засипле її, поховає живою, і ніхто не прийде на допомогу.
Ви побоями погнали його, хворого, напівголого, в буран і в мороз.
Здавалося, вона одна тут на всьому континенті, серед снігів, буран засипле її, поховає живою, і ніхто не прийде на допомогу.
Водночас це викриття хижака падало дівчині сміливості й злості, і Буран навіть і незчувся, як Зоя сильно вдарила його чоботом по морді.
Той звук застеріг дівчину, що перед нею не її вірний Буран, а небезпечний звір, у якому прокинулись інстинкти його прабатьків-вовків.
Буран сам навчився відмикати віконну засувку, щоб вибратися вночі з кімнати, отже, його здібності переходили межі того, що іноді називають «інстинктом», а іноді - «спадковими якостями».
Буран, який насувався суцільною стіною, дійшовши до краю мохового болота, раптом втратив силу: на літак насувалася біляста імла з дрібних піщинок.
Все це тривало лише кілька секунд, але й цього часу вистачило, щоб Буран отямився й знову кинувся на дівчину.
Зоя очам своїм не повірила, коли побачила, як Буран затис у зубах засувку, відсунув її і відчинив вікно.