Синоніми до слова Вдолину

Приступив до них і сплів пальці над грудьми й спустив їх кількомога вдолину.

Один хиляє свою голову набік до стіни, другий спирає свою на поруччя, відчиняючи широко рот, а інший, то лишень клонить свою вдолину.

Мазепа цей камінь двигнув, і він теж із нестерпним розгоном покотився вдолину.

Славко стояв біля вікна переляканий, споглядав деколи винувато на матір і зараз спускав очі вдолину.

Інспектор гейби прочунявся, але я вдарив його ще раз і він стояв, так і ноги зів'яли йому та похилився вдолину, підпираючи одвірок, а відтак немов сів собі.

Станула геть аж вже понижче «Білого каменя» закинувши руки позад голови, і дивилася вдолину на нього, як спішить до неї.

Хлоп не старий, може, сорокалітній, ходив заєдно похнюплений, неначе те широке, спасене його карчило гнуло йому голову вдолину.

Іде Тетяна не своїм кроком то в гору, то вдолину білою стежчиною; раз з широко створеними очима, а раз з стуленими, мов дрімає, а все про лихо товпляться в неї думки, та про те, щоб його убити.

Знов сперся ліктями на коліна, спустив голову вдолину й крутив нею.

А третє: зігнуті вдолину корчі похиляються лиш доти, доки буря їх гне.