Поки казав, коли і з чим приходив Вепр до Жадана, віче слухало і німувало.
Вепр також лежить, відкинувши копита, але якщо він почув стрілянину, у нього могли не витримати нерви …
Могутній Вепр вважав, що це не позбавлено підстав, і цілу годину розпитував старого про його предків.
Вепр хотів іще щось сказати, однак Максим уже підвівся і закрокував до просіки.
У них впевненість, що Вепр відомий тільки їм, а ми про нього нічого не знаємо.
Та ба, знає, певен: не боги хочуть його жертви — Вепр.
Вепр помітив те й уловчився стати ближче до свого побратима й повелителя.
Як виходив із терема та сідав у сани, над' їхав на вороному, мов галка, й широкогрудому, з міцними ногами й ще міцнішою гривастою шиєю коні воєвода Вепр.
Вепр так страхав навколишніх селян, що не витримали вони і написали лист єпископові, слізно благаючи допомогти їм в біді.
Почувши мій запах, вепр спочатку позадкував, а тоді зненацька обернувся і якось ніби боком кинувся на мене.