Піперові зі злості жили, як посторонки, на висках набігли, але його уста всміхалися солодко, і він, розкладаючи безрадно руками, виправдовувався, що не знає навіть, чи є на світі який Зіньків та Веприк.
Але чули ви, щоб Меншиков чи який там чорт під Веприк ішов?
— А все ж таки нам треба цей Веприк добути , — рішив король і коло полудня дав знак до приступу.
— Веприк нам конче треба добути , — пояснював генеральний квартирмайстер Гілленкрок.
Дивиться хлопець, а то веприк з лісу — полум’ям дише, іклами землю пише, копитами загрібає, хвостом слід замітає.
Король ввічливо, але рішучо писав до команданта, що Веприк взятий буде.
Блазень застрибав, заляпав у долоні : — Веприк, веприк, хрю-хрю !
Але король Карло любив якраз робити те, чого не зробили би другі, він з Гадяча рушив на Веприк.
— Брата , — каже син , — оцей веприк розірвав, то я його застрілив, а братового тіла не знайшов.