Був сонячний теплий вересневий день Ми сиділи на баштані і з присьорбом хрумкали кавуни.
Якось в холодний, вітряний вересневий день він грався в саду з своїм правнуком Георгом.
У Саковніна не було часу продумати і організував засаду так, щоб у цей вересневий вечір банда братів Смагіних закінчила своє існування.
Вересневий вечір дурив — літо, розливав теплу кров помираючого сонця.
Він весело мугикав собі під носа та уважно прислухався до розмов, котрі прудкий вересневий вітерець доносив з площі аж сюди.
Якось у вересневий погожий день на березі скупчилося чимало ворожої техніки.
З темряви вже виступила ранкова свіжість, прорізалися го-лоси пташок, залишалось або зачинити вікно, щоб остаточно не прокинутись, або вийти у вересневий ліс, що пахне гриба-ми та пріллю.
Починався гарний вересневий день, стіл йому накрили біля відчиненого вікна, і до душної кав’ярні віяло прохолодою з річки, що далеко внизу бігла по своєму кам’яному руслі.
До Жванчика було гін із сто п’ятдесят, мерехтіння здавалося благеньким і нікчемним, але Боримисл уявив собі, як горить спраглий вересневий степ у посуху, ніздрі йому роздулися, й він мов аж сюди відчув запах диму та сажі.
Застебнувши плаща (знову став накрапати нудний вересневий дощик), він глянув на літери, що повідомляли про ракети, готові до старту, задоволено кивнув і штовхнув пластикову вертушку.