Коли верета продірявлювалася, то дідо латав її різнокольоровими нитками, розповідаючи мені все нові байки, а, закінчивши роботу, гладив пошерхлою долонею ще добре витримані часом місця.
По тім же боці, де й піч, під стіною дибився піл на високих підставках; на ньому зісподу лежав товстий сінник, а зверху піл прикривала широка новенька верета, поверх якої, в кутку — кілька пухких подушок.
… Верета-хмара насправді забагато увірвалась, і я шукала для неї порятунку.
Жива, гамірлива, сіра верета здіймалася з берега Грицевого подвір'я і, наче гнана вітром, перелетіла понад дорогу та й сперлася за дорогою на крислатій грушці.
Далина розгорталася, ніби писана верета, що її незрима рука котила зі сувоїв опередь коней.
Верета на вікні заворушилась, і жіночий голос злякано запитав:
Верета була дуже зношена й полатана, але я любила її, бо вона служила мені теплим повитком у холодні ночі, а в дощові дні квітня чистою царинкою, на якій я розводила забави, блукала у світі своїх мрій.
Ліжко газди — п’ять дощок незбитих, Сніп соломи і верета зрібна; Тепла піч є для дітей невкритих, А для старших постіль непотрібна.
Вліті я сплю в оборозі на сіні, драбина завжди тут прислонена; біла верета, пахуче сіно, жеботіння ріки, шелест дощу й жагуче біле тіло Ольги, що світиться під оборогом, як місяць.
Полотна були рівні, тонкі, з прошвами мережива посередині - добрі будуть обруси і верета.