Перелізши через потемніле вориння, спочатку підійшли до тієї черешні, на ягодах якої найбільше збиралося роси.
— Мама відповідали непрямо, слова їх оули схожі на ластівки, що то сідали на вориння, то раптом сполохано злітали вгору, немовби хтось цілився у них зі стрільби.
І від того помаху раптом заворушилося вориння на кладці і розповзлося перед носом переднього татарина.
Вона провела мене за вориння, ще й рукою махнула, коли я вискочив на коняку.
Потому, коли Палагна вже щезла, він переліз знову вориння і знов почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє …
Біля низенького вориння, що відгороджує лісову хатину від шляху, Грабовський стрів двоє людей, які, порівнявшись, здавалось, уважно оглянули його.
Ось уже й матірка їхня кадить терпким настоєм, ось і вориння, що й досі пахне живицею, ось і стовп з набакиреними глечиками, вони ніби радіють, що в оселі нема нікого з чужих.
Вориння замість воріт, перелаз замість хвіртки і журавель-криниця край вулиці - одна на цілий куток, теж були, як вроджені, мовби їх ніхто ніколи не ставив, не копав.
Ось він пірнає у хвилі пахучої матірки і зупиняється біля вориння, що відділяє город від подвір'я.
Перелізли вориння, що одділяло царинку од лісу, і вступили у густу заросль смерічок.