У темряві та тиха вуличка виглядала вже небезпечною: тут у будь-якому місці могла чатувати невидима засідка.
Тиха вуличка чимось нагадала Головачеві його рідну вулицю в Бериславі.
Вуличка була запорошена і брудна, бо з ранку до вечора по її вибитій бруківці тяглися валки возів.
Та вуличка зараз таки закінчилася, й Аліпій мусив скручувати направо, тоді наліво і знов направо.
Після опівдня людське хвилювання вщухло, вуличка спорожніла, тільки поодинокі перехожі поспішали до домівок — розговітися врешті.
Це була темна, занедбана вуличка з трьох чи чотирьох вілл, оточених садами.
Геґрід своєю рожевою парасолькою вдарив по відповідній цеглині в мурі - і там одразу утворився прохід у формі арки, за яким починалася звивиста брукована вуличка.
Вуличка — як коридори старих замків; подвір'я тісно скупчені, шільно одгороджені плетеними обмазаними парканами;
Вуличка вивела його до приземкуватої довгої будівлі, оточеної загорожею з дубових паль.