І все ж таки намагався уявити мить, коли удари серця перестануть відлунювати в моїх скронях.
Та трапляються такі долі й такі помисли, які починають відлунювати в інших долях і помислах , — відтак поетове слово вібрує в багатьох серцях, аби утвердити таку споконвічну й просту істину: тільки любов має право на життя в цьому світі.
Його мати подивилася на Рента з висоти всього свого розпрямленого зросту і сказала глибоким голосом, якого Рент ніколи не чув доти, голосом, який буде відлунювати потім усередині нього до кінця життя, вона сказала: «Ти огидна маленька потвора».
Та коли я, сказавши «добраніч», умощуюся спати, наша розмова з Джейком починає відлунювати в моїй голові.