Колишній чоловік її переїхав до Кишинева, а донька Віта залишилася з бабунею в її приватному будиночку неподалік відомого одеського Привозу.
Віта уявила, як сигом літає тут один, врізаючись у хмари, і вони огортають його такою ж холодною білою імлою.
— Ви не подумайте, що я щось маю проти … — Віта лій розтягнув губи, дурнувато посміхаючись.
Віта, щоправда, теж увімкнула свої здібності та фантазію, але власне тому, що до цього спонукала її Кароліна.
Віта допитливо дивилася на нього — серйозна маленька людина, яка не прощає неправди.
На жизних берегах вона спиває квіти: Малює бенкети, веселощі віта
На «точці» працювала Віта, залишив-ши сина з колишнім чоловіком.
Перед обідом вони десь зникли, а увечері Віта поїхала назад, у свою Одесу, хоч мати просила її залишитися на ніч.
Віта мовчала, і він знову заговорив : — Розкажу тобі свою історію — може, ти захочеш мені допомогти … Дівчинка погодилась.
— Віта в нас одна, і ми нікому не дозволимо з неї знущатися. -