У вухах відлунював ображений рик і хрускіт поламаного віття, а ще стугоніння крові.
Біля самої кухні розкинуло велетенське віття старе дерево шіуль.
Віття кущів раптом сколихнулось, хоч у повітрі не відчувалось анінайменшого подиху вітру, у мороці запалали дві величезні вуглини, за ними світилося ще кілька пар багрових вогників.
Було тихо й пустинно, лише пальмове віття шурхотіло й ляскало вгорі, неначебто клапали дзьобами великі птахи.
Напровесні вони ще голі - Лише нелічені ворони Вкривають їх розлогі крони, І галасливо в верховітті Лаштують гнізда собі з віття.
Одначе втома давалася взнаки, він заснув невзабарі під прихистком тернового віття, гаразд, що вже світало, йти далі не було сенсу — що спекота, що — це ж ясно — десь неподалік ті, котрі пролили тут кров йому подібних.
Він не договорив, але вона й не слухала, лежачи на зеленій траві й дивлячись на густе віття дерев над головою.
Баррент, мабуть, згорів би живцем, бо Арену майже повністю вкривало палаюче віття.
Віття тернове збирати, щоб плотом увесь виноградник
Знову підводячись, він загаявся і глянув у плутанину вербового віття.