Він, мій пал згасивши, гине сам у полум' ї горнил.
Коли вона нагодилася, біля половини горнил саме працювали: стіни дзвеніли від ударів молотів, кремезні чоловіки у шкіряних фартухах пітніли у тьмяній задусі коло міхів та ковадл.
Розмите запітнілим склом, навколо звисало тисячотонне темне громаддя, а під ногами шкірили пащі багатозубі провалля, що вели до вічних горнил планетарної мантії.