Миргород хоч полковий, та не дуже-то пишний був город, ніби велике село.
Який зелений і запашний той луг, де я бавилася в дитинстві: і польові квіточки ті самі, і хата наша, і город.
Спить син наш, спить весь город Київ, засипай і ти …
Тогді так було: де город, а де Гончарівка — кріпко далеко.
Храбруйте ! наша, бач, бере; Оце опудало погане Латинів город одіпре.
Всім, що проходили повз нього, казав одне і те ж: «Будьте готові взяти ромейський город на щит і сулицю».
З пагорба йому відкрився раптом високочолий город !
Еду из «Внуково» в город, включаю радио вражеское.
Не благай, не проси, Не клепає коси; Чи то пригород, чи город, Мов бритвою, старий голить Усе, що даси.
По праву руку починав ворушитися розбурканим мурашником город, по ліву — погойдувалися на дрібній хвилі лебединими табунцями дивоглядні лодії, прив’язані за тонкі шиї до прибережних слупів.