влаштовували громадські колективні П — проводи (гробки) в пам’ять усіх померлих
А ці ось гірські ґазди, що сходили в село, може, лиш на Великдень і на Спаса на гробки, жили лише господаркою.
Гробки і парканчики мало не припинили мій шлях взагалі, бо в темряві не помітно було доріжок, і я мусив ступати на плити, квіти, стрічки, перечіплятися об лавиці та чіплятися за хрести.
— Знаю й про це і кажу: хай же на гробки дорога йому ляже, тільки не туди …
Я бачив в його пасіці самі за себе рамкові улики, низькуваті й подовжасті, ченаче гробки на єврейському кладовищі.
«на гробки», правлять там Панахиди по померлих, і врочисто бенкетують, за кождою чаркою згадуючи небіжчиків і ллючи горілку й на гробки.
Бог усе нам щось хоче сказати, а ми все не чуємо. їздили на гробки до тестя.
Одно плаче, що на Проводи не може поїхати на гробки у своє село.
Ті гробки на єврейському гробовищі одразу зацікавили їх багато більше, ніж нудна Лідина вчена балачка.
У саду були гробки — там спочивали предки колишнього домовласника.