— Гробівець ся не відчиняв із тої пори, як ховали небіжчицю цьоцю Стефку.
Василько відчинив гробівець, втягнув труну до середини і поставив поруч упиревої Потім вийняв з трун, кілок осиковий і сокиру та сховай їх під труну, а сам вмостився у ній і віком накрився.
На згадку про Кароліну Сокальську, мою ніколи не бачену кузинку, лишиться гробівець, який ніхто в мене ніколи не зможе відібрати.
За мій гробівець мусиш відробити, вставай і ходи за мною.
Тут гробівець її родаків, чорний надмогильний камінь, безнадійна тиша.
Чи мало я грошей вбухав на цей гробівець, щоб лежати собі спокійно самому?
Ніколи я не бачила, як відчиняється старезний гробівець: мав він низенькі двері, які, мені здавалося, замуровані навічно.
Як на мене, найкраща в’язниця та, ключ від якої зберігається в паламаря; немає кращого підземелля, ніж гробівець під церквою.
Трохи вище по стежці - фамільний гробівець, де покоїлися мої пращури чи не до сьомого коліна, громадився сірою кам’яницею.