ДЕТСТВО — дитинство; дитячі літа; вік дитячий, дитинячий.
Він звертав часто увагу на її прижмурені очі і на хрипкий, дитинячий сміх, коли вона розхилювала уста і підіймала голову вгору, як співучий птах.
Чим дальше заводилося в зиму, тим він сходив на дитинячий розум.
От собі гарненький індійський хлопчинка, чогось смутненький, скромний і такий ще дитинячий у милих, припухлих, темно-червоних устах.
Я вже сказав, що мій трохи дитинячий експеримент — зазирання в дзеркало озера , — мав лиш той наслідок, що в мені поглибилося перше прикре вражіння.
Як Господній день, такий простий і зрозумілий, як наш дитинячий буквар.
Все те стояло у дивному контрасті до його ніжних, дитинячий черт.