Христом богом конунг візіготів Теодорік Рудобородий шле братові своєму зичення довгих літ і двадесять жеребців скакової породи.
«Царю Ярополкові минає двад цять літ , — сказав єрей Архандоніс: він три мі сяці був у Константинополі, бачився з Фео фа нією, з її синами (імператорами Базилієм і Константином).
На старості літ доньок старшинських пориває, та ще неабияких, а Мотрю Кочубеївну.
Господарство вела його внучка Тамара, чорноока красуня в розквіті літ.
— Як воно ще кілька літ потриває , — казав , — то з нашої землі зробиться велика пустеля.
Вона була колись велика, з пуху, та через кілька літ зносилася, що й не пізнати.
Але Юстин подумав, що на ті науки треба витратити багато літ, користи ж душі від них ніякої.
І говорить їй німчик тими ж словами, що сім добрих літ минулося.
І п’ять віків, ще й десять літ по двісті нема про нього чутки ані вісті !
Щоб забути про це питання, Мотря нагадує собі пригоди з молодих літ, щось таке, що не зв’язане ні з нинішною дниною, ні з її теперішнім побутом у гетьмана в Бахмачі, далеке, чуже, смішне.