— Вірю, що ви бачили дріт і що майор Девідсон загинув через нього.
Стомленою ходою переможених йшли вони по землі, так рясно і так безглуздо политій їхньою кров’ю, повз колючий дріт, на якому висіли клапті їх шинелей, повз хрести, під якими гнили останки їх товаришів.
Його ноги обплутав кушір, а в потилицю вросло пасмо чорних цупких, як дріт, водоростей.
Це був височезний чолов’яга з конячою фізіономією і цупкою, мов дріт, чупри ною.
По суті, я був з ним згодний (дуже далеко !), але все ж наполіг на тому, щоб смикнути за дріт з укриття.
Гострий дріт на руках та ногах уже вп’явся в її плоть, і найменший порух, здавалося, лише сильніше його затягував.
Я дістався до щойно утвореного пролому, взяв магнійовий дріт, запалив його і освітив усе довкола.
Але з якими труднощами діставали ми у своєму глухому селі всілякі гвинтики, клеми, дріт, не кажучи вже про навушники.