Сміх кружляв довкола храмини, всячні ігри з їх жартливою маскою, з веселістю, іноді дошкульною як жалива, розбурхували серця.
Верх старого муру сріблився полин та шевеліла з вітром висока жалива.
Льох — ось-ось, тільки ще трошки двором Бур’ян високий і жалива од саду.
Біля неї спали мурашки і пташки, трава і жалива, дерева і ніч серпнева, дзюркотливий струмок і поважненький, дуже серйозний жучок.