— Бодюсику, сонце, скільки тобі разів вогорити — де жовта плямка — то перед, де коричнева, то задок …
На столику вузька, висока вазочка; в ній дві троянди: жовта й гусго-червона з соковитими пелюстками, неначе відвернуті яскряві губи.
Розмахнувся з кручі - жовта грудка полетіла на середину Проні.
У них були зовсім однакові сплюснуті обличчя, жорсткі вуса, жовта лакована шкіра і припухлі, вузенькі очі.
Обом божествам властива синьо-жовта символіка: Крішна синюватошкірий і має жовте вбрання, Балавіра — золотавошкірий і має синє вбрання.
І осінь, жовта й сердита, блукала десь поза горами, із злості оголюючи тамтешні дерева, і свистіла пронизливими, сердитими вітриськами.
Зайшов хлібороб в хатку, зирк — сидить там стара, жовта стара; він запитав у неї, куди це він заїхав.
Мідь ревла і дзвеніла, аж хрест трусивсь та хилитавсь на дзвіниці.
Він дивився на неї, не кажучи й слова: у неї була жовта барва обличчя, як завжди уранці.