Людський гомін, змішаний з перестуком коліс, скидався на якесь завивання.
Тишу, яка стояла у світлиці, порушував брязкіт посуду десь із сіней, тупіт копит невідомих вершників неподалік (очевидно, від недалекого шляху) і завивання вітру у стрісі, за чорним отвором відкритої ляди, котра вела на горище.
Вона покірно слухає, як човгають підошви, як слухає мої уроки у класі або наслухає шелестіння дощу чи завивання вітру в кронах дерев , — тому що це чути.
Враз крізь завивання вітру він почув, що в будиночку Єви-Лотти хтось гучно кличе на допомогу.
От тільки коли вона піднялася на сцену, у відповідь на запитання про добровольців почулося хіба завивання вітру поміж хитких будиночків за її спиною.
— Навіщо вам іти додому, сестрички, й слухати оце завивання.
І тут до завивання вітру долучився якийсь свист, зовсім близько, біля самого вуха.
Протяжні, хрипкі, вони з низьких тонів поступово переходили у високі, поки, нарешті, не перетворилися в завивання.
Напевно, чув тільки завивання вітру, коли, погойдуючи рукою, ніби й досі стискав стілець, кинувся на двох чоловіків.
До берега наближався якийсь страшенний галас — шалені збуджені вигуки, завивання, лемент.