А руїни палацу, мов зубатий череп, угрузли в землю.
Білл не бачив екрана, тож не міг твердити напевне, але голос мав той безпідборідно-зубатий тон, який у нього став асоціюватися з офіцерами.
— Ніби я не розумію тонкої натури мистця , — стелиться, струмиться єлейно усміхнений зубатий голос Подолюка.
А собака був надто великий, надто незнайомий і надто зубатий.
У чорному кожушку з червоним комірцем ходив, шапка кругленька, зелена, з себе худий, жовтий, очі ямкуваті, зубатий такий …
Шмати впали додолу, і на долоні в Альбіни застрибала химерна лялька — тонкі ноги-пружинки, зубатий рот, на кулястій голові - невеличкі ріжки.
Слабачок завчасу прокинувся, сперся на хвостовий плавник і виткнув свій зубатий рострум із води.
— На череві, за розсувними пластинами, у них розташований такий собі зубатий хобот.
— А ти — - зубатий … ти тихий, непомітний, сірий зубатик, так?
Дуже негарний — зубатий, з ріденькими вусиками, у величезних окулярах.