Уявляти (наперекір всьому уявляти !), як от той хтось вечором на смерканні сторожко-сторожко крадеться завулками, попід парканами, підходить до темної, печальної хати, обережно спинається на пальці й тихенько стукає в закриту віконницю …
Де не брало саком, Іван Якович нишпорив так, талапаючи обіруч попід камінням, старими пнями, знесеними з гір весняними чи дощовими водами.
Непрохані гості підтримували господаря попід пахви.
Він кидає його вдалечінь, попід дерево — навіть зараз, коли ви читаєте ці рядки, той камінь досі лежить там.
Не раз я поглядав на наш острів: гуляє дарма, з року в рік жовтіє пустирищем попід плавнями, наче шматок тієї аравійської пустелі.
Річка підходила крутим берегом під самісінький ліс і далі вже так і йшла, петляючи близько попід лісом.
Вона була простора й без ніяких меблів , — стояв лише єдиний стіл у кутку над танкістами та скрізь попід стінами було застелено добре вим’ятою соломою-кошканицею.
Захоплений власним красномовством, він навіть бере мене попід руку і тягне за собою.
Хтось тихо крався попід вікнами, намагаючись ступати безшумно, але шурхіт гравію видавав його.
Він ще встиг окинути поглядом острівець возів попід трактом, тої ж миті вгледів, як Циган і Суходіл поспіхом натягали на себе військову одежу, мабуть, зняту з убитих денікінців.