Та не так сталось, як гадалось, Кожен, кому переходила камениця чи то у спадок, чи у власність після купівлі, незабаром докладав усіх зусиль, аби-но лиш її спекатися.
З тих пір уже ніколи не з’являвся дух дідича, а на місці, де стояла колись камениця, ще довго не росла жодна травинка і постійно пахло сіркою.
Камениця здригнулася, розкололася в кількох місцях і, вистріливши в небо полум’ям, запалася під землю.
На розі вулиці Сербської та Боїмів (тепер Старожидівською називається) знаходиться камениця Клопотівська.
Висока панська камениця з великими довгими вікнами.
На Голоскові над Полтвою стояла собі колись висока похмура камениця. в якій мешкав дуже багатий, страшенно скупий дідич.
Клопот, мріючи про те, що камениця стане колись поважною підвалиною його роду, назвав її своїм прізвищем.
У нього в Дрогобичі своя камениця, порядна, нова, ясна , — сказати не жаль.