І нічого християнського не було в них, нічого спільного з тими першими неофітами, що при світлі смолоскипів спускалися в катакомби і там молилися з відданою вірою і самозреченням, і там ховали своїх перших мучеників за віру.
Равік сидів з портьє нічного клубу «Шехерезада» Борисом Морозовим у тому кутку «катакомби», який господиня готелю називала «Пальмовою залою» , — там у майоліковому горшку на столику з тонкими ніжками доживала свій вік жалюгідна пальма.
І він повів Герета вниз під залу, нескінченними переходами, і далі вниз і вниз спіральними сходами — в підземні катакомби.
І встала, І всі за нею повставали І за апостолом пішли У катакомби.
І Гордій Лундик думав, що його ведуть у якісь новочасні катакомби, коли грубий селянин над Чабановим яром зійшов по земляних східцях у землю, звелівши і йому йти за собою.
Або припустити на хвилинку таке: якщо за наказом імператора й від його імені спорудити цьому Назонові пам’ятник, то чи не передумають потім катакомби вшановувати поета як великого мученика?
Коли візьмеш, неси його в катакомби і поховай при вході до печери, при слідах апостольських.
Страшних, бо нібито безкінечних і заплутаних, як печери святої Лаври в Києві або як древні християнські катакомби десь в невідомій Італії.
В Гелені прокинулося щось природне, материнське й повело туди, де вона отримувала найбільше вдячності: в академічні катакомби.
Клариса й Жан, офіціанти готелю, допомагали ховати валізи в комірчину біля «катакомби».