Одчиняються двері нарозтіж, вітер дме з подри, ватра з радості лиже чорний котел, в якому сироватка Єуля коломийки, і серед диму й вогню блищать в спузаря зуби …
Марічка ніби чекала того: в один мент спалахнула навстріч ясним вогнем коломийки:
Цієї істини про пов’язаність нашого життя з життям при роди ми навчилися ще змалку з пісень матері, чи народньої коломийки.
Слинить баба язиком шорсткі порепані губи — щось запекло в сухих очах — і йде, зігнувшись у три погибелі, крізь сині незабудьки, а непосидющі вогники так витинають коломийки, аж бабі світ в очах троїться !
Вітер доносив звідти уривки. жвавої коломийки, якою розважалися на чужині плотарі-галичани.
Перебравшись до Галичини, Іван Багряний справді працював у пропагандистському апараті ОУН — писав коломийки, пісні, листівки, малював агітаційні плакати, регулярно виїздив на Волинь і в Карпати, в розташування бойових загонів УПА.
Коломийки — найпопулярніший пісенний жанр у жителів Укра їнських Карпат.
Вва жається, що коломийки помітно вплинули на на родні російські частівки.
Пробував і сам складати коломийки та награвати їх на флоєрі.
Розповідали, від кого він записував пісні й коломийки.