У мене сльози були близькі, тільки зачепи — і відразу … Отак … Може, з тих літ мені здається, що усі повинні мене кривдити?
Я не хочу кривдити її і не хочу нічого безчесного.
Загін подорожніх, проминувши пальмовий гай, весь повалений слонами, розташувався під густим невисоким деревом.
Він знову ніби почувався ніяково — боявся опуститися до панібратської балаканини, але й не хотів кривдити нас зарозумілістю.
Ось я їм зараз покажу, як сестричку нашу кривдити та залякувати.
Я не міг примиритися з тим, що мені доведеться все життя провести з слонами.
Не годиться кривдити цей гарненький срібний келишок.