Це була одна з улюблених звичок Глинського: стріляти не куди попаде, а купно.
Нарізно, бо кожен рід сам собі добував їжу, і купно, бо таки ж сусідили і не раз сходилися, правлячись на лови.
Той того, що зветься, через губу, накупився і ласувати йому на клапоть того поля не годилося б, коли стільки інших покупців найшло, яким, либонь, потрібніше, ніж Мартинові, те купно.
Спочатку, доки не вийшли на чисту воду, йшли купно — веслярі ледь не торкалися один одного веслами.
Візьмімо яку-небудь із наших дій, наприклад, купно.
Скільки жили вольними молодцями у своїх дідизнах, стільки й трималися купно.
Продуманість мовленнєвої поведінки — поетична необхідність, таким чином поетові легше було стати осторонь від панівного поетичного реалізму купно з його поглядами на життя.
І нападоша купно з усіх боків, волаючи громоподібно, деякі зі стінопробивними хитрощами, деякі з багатьма іншими облоговими підступами.
Ми питаємо себе, чи потрібні пояснення там, де, ховаючи слово і смисл, поетичне мовлення безпосередньо і нестримно досягає читача купно з внутрішнім слухачем.