— Прийдеш через кілька днів, нехай лелека спершу звикне до нового житла і до людей.
На іржання білого коня коротким клекотом обізвався лелека — клекіт захлинувся в урочистій задумі, і знову все стихло, здавалося, навіки.
Он той лелека Щороку приліта здалека Полюбоватися на нього, В задумі підібгавши ногу.
Немов ширяла в повітрі , — як лелека з розпростертими крилами.
Старшина Лелека відрізав, що це братовбивча війна …
Змахне руками — і лине в небо, легко, немов лелека …
Загадалась хата, а на ній лелека, Що своє щастя в крилах береже.
Лелека з прибинтованим до тулуба крилом боязко чапав по кухні і Максимка до себе не підпускав.
І справді, як тільки з’явився лелека, гадюк на стежці трохи поменшало.
Підходить Кроп, переставляючи, немов лелека, босі ноги в закасаних холошах.