Нестор ще трохи тримався, а Любко був дуже хворий.
А я би вам, любко, таки радила на службу, тепер однако далі по роботах, у нашого професора нема наймички, там би вам було святе життя.
Любко махає руками до пані Галі - мовляв, ідіть, ідіть …
— Не відрікайтесь діток, любко , — просить вже мати Пилипиху , — не відрікайтеся втіхи своєї !
«Ти, моя любко, нездужаєш на тугу , — подумала я.
Любко (типова міська розумна, чемна дитина — «окулярник» зі скрипкою) миє причеп-буду «Тойоти».
А скажи мені, серце Любко, хто то з ним бенкетує, щоб я могла обвинувачувать його в вічі певним фактом, а не наздогад !
Ні, любко, ось побудую я дорогу, дасть нам пан відпускну, та й підемо ми з тобою вільними птицями — будемо вчити людей, як варити легкоплинне й дешеве скло …
Любко дістає скрипку, підігрує, всі підспівують.
Так, Хвесю, так' любко, голубко моя; Як бачылысь у Чыгрыни, да й доси ни.