Варто було Вітці ляпнути «скінчилися», «фініш», «край», напружувалася, наче то про неї.
Здається, він почувався, як хлопчик, який уперше прийшов з дамою в ресторан, хлопчик, який не знає як поводитися і який боїться ляпнути щось зайве.
— Не здумай ляпнути татку, що ти навіть наблизилася до цього місця , — сказав Френк сестрі.
Люди здебільшого бувають такі сумні й пригнічені, а довкола стільки всіляких дурниць, що мені аж свербить ляпнути що-небудь смішне.
Але мав досить розважливості, щоб не ляпнути вголос щось образливе.
— Досить мені ляпнути в долоні, як він побіжить за мною, мов цуценя.
— Ми тут стіну муруємо , — так що небудь, аби ляпнути.
Крейн відчував, що от-от упаде, ніби його шлунок готовий вивалитись назовні й ляпнути на підлогу.
Ілія хотів було ляпнути — а я Амброзій, та язик випередив думки.
Просто не міг же професор ляпнути таку дурницю … Це мусить щось означати.