Ночі були вже холодні, морозець позатягав крижаною плівкою калюжі, а люди ночували на сирій землі у самих сорочках.
Сніг потроху став розтоплю ватись, уночі морозець, а вдень тепло.
Старші - підтупували, тим паче, що під вечір навіть у такій «тісноті, та не обиді», морозець добряче пробирав …
Якось уночі хазяїн зачинив вікно й сказав : — Морозець, Бімко, перший морозець.
День видався сонячний, теплий, морозець тільки злегка пощипував щоки.
Одначе вже, памьятаю, по мені проходив кільки раз морозець чогось тоскного й лякаючого.
Втямив Мельников, мені підморгує , — ну що, не змерзли бува, Іване Карповичу, бо морозець ізрядний?
Бо ягоди вже прихопив морозець, а від того вони солодшають.
Морозець теж прихвачував його надвечір кіркою …
Місяць світить, сніг порипує, морозець веселить.