Міщух також пив воду, в цього погляд був благальний.
В труні трупом лежав студент, а міщух раптом закричав, дико вимахуючи руками.
Міщух різко повернувся, і вся церква раптом освітилася яскравим світлом.
Передчуття було немарне: з кутка на нього пильно й насторожено зоріла пара очей — завмер, ніби закам’янілий, якийсь міщух велетенського зросту, на горбі в нього лежав лантух.