Олексі навіть здавалося, що волога мла проникає йому в свідомість.
Далі все повивала пурпурова мла, а за цією пурпуровою млою, він знав, криється чарівне невідоме, приваблива романтика.
І ці слова ніби пробили пелену, що затуляла очі Тікірі , — мла розвіялася, попереду знову височіла Бандалина спина, покреслена струмочками поту.
Минулої ночі йшов дощ, день був жаркий, волога випарувалась, і ліс сповнила легка мла.
Проте світло, що невідь-як з’явилося в кімнаті, било просто в обличчя, й перед очима плавала червона мла.
Глянула на нього ясно і щиро, мов сонце, від котрого мла тане.
Сіра мла колива лась і шматувалася, поступаючись місцем темряві.
Насовувалась на землю смеркова мла, і в пітьмі тій ледве-ледве було запримітити, як одномірне коливалися списи й шапки і як довжелезна многоголова потвора, немов баєчний той змій, вповзала у браму широку.
Над поперечними вулицями, що тяглися далі, нависала ясна сріблиста мла.
Мла жадання розвіялась, нічого не залишивши крім цієї страшної світлосяйності.