Вони перейшли до зали і поринули у фіолетовий напівморок.
І напівморок кімнати, порушений променями холодного місячного сяйва, видається обом магічним.
Він обвів здивованим поглядом напівморок печери і поглянув на хронометр.
Напівморок розітнули сліпучі спалахи — обидва поліцейські відкрили вогонь одночасно.
Підіймаючись звивистою стежкою вгору, вони проминули діброву, в якій, незважаючи на яскраве сонце навкруги, панував напівморок.
Над морем уже, певно, підіймалося сонце, але тут, на дні глибокої ущелини, все ще тримався напівморок.
Освітлення тут було інше — гаряче, фіолетового відтінку, зовсім не схоже на той сірий, мерехтливий напівморок, до якого Коробов і Калве вже почали звикати.
Жінки у чорних шатах тримали в руках запалені смолоскипи, які ледь жевріли при сонячному світлі і яскраво спалахували, коли їх знову огортав напівморок темних коридорів.
Коридор тут не закінчувався, йшов кудись у напівморок.
Аж тут Дордже, секунду пошарудівши кишенею куртки, освітив напівморок чимось невеликим, але яскравим, як око інквізиції. (Чогось саме так подумалося Редьці).