Сизим переливом колихалась озимина, важкі жита потемнішали, погрубішали стрілами, і в них уже дрімав сповитий зеленим шовком колос.
Співали жайворонки, над землею стояла мла, свіжо зелніла озимина і великими букетами зеленіли між зеленою-зеленою озиминою темно-зелені посадки сосон.
Там озимина буде — жито, вусата червона пшениця …
А озимина, здається, гарно зійшла, коли б тільки зима порядна видалась.
Перед очима просто ліворуч — став за вербами, а обіч ставу — зелена озимина.
О, так, Птаха має певний сентимент до того часу, уривки — спогади трохи кволі, але такі яскраві, мов озимина, що визирає ранньою весною з-під снігу.
— Мало я йому відробляв того здохлого вола, ще й хліб забрав; мало ще панові того, що моя озимина йому прийде.
Жилося таки поганенько, сутужно, та й перспективи були не з блискучих: озимина вимерзла, ярина згоріла , — тільки й надії, що на просо.
Тільки зелена низька озимина навкруги току нагадувала про осінь.
— Хвалити бога, й озимина, і ярина цього року в мене добра, багато краща, ніж торік, та тут мені, Зінько, лихо трапилось.