Немовби починалась зима, а на полях сходила квасоля й зеленіли свіжі вруна пшениці.
На плантаціях пишно колосилися вруна, а в затишних садах наливалися соком стебла.
Переліски світилися наскрізь: між березовими стовбурами сяяли вруна, як спинка рибалочки.
Сходить літо і плекає вруна піль та зела гір, Час побачення віщує цих троянд рясний убір !
Спить він собі і сниться йому, що ось уже все зорано, заскороджено і посіяно, ба навіть перші вруна проростають.
Від помаху твоєї руки дмуть вітри, живляться хмари, сходять посіви, буяють вруна.
У Петербурзі вже йшли дощі, а на Вкраїні сіяло сонце, зеленіли, мов оксамит, розкішні вруна озимини і на левадах та на заплавних луках Збиралось птаство на невеселі осінні грища.
Нині, Юпітере Плювію, ти, ніби демон зичливий, бо відразу даруєш щедрі дарунки кільком: цей напій — для Венеції, вруна зелені - для ниви, дещицю віршів малих — книжечці передаєш.
Позаливала сонцем зелені вруна озимини, забушувала соком в отерплих грудях дерева і задзвеніла піснею у високості.