Він зморився, бездоріжжям не один блукавши рік, І вже вкрила чорна прорість кришталеве поле щік.
На цій основі міцні невтомні руки вибивалися із злиднів, як вибивається з грунту уперта прорість.
Автанділ спаспет був славний, амір-спасалара син, З кипарисом рівен зростом, був як сонце й місяць він: Підборіддя ще не вкрила мужня прорість волосин, Та його вбивали стріли — довгі вії Тінатін !
І треба справді підійти дуже близько, щоб помітити прорість.