Остюк безтурботно тримав у руці соняшника і поклав руку на Шахаєве плече.
Остюк поточився в сідлі і помутнілими очима став оглядати поле бою.
— Понімаєш , — сказав сам до себе Остюк , — яка тісна земля !
— питається Остюк і читає під ногами імператора — «Наполеон».
Та Остюк ніколи не одмовлявся од того, що випадало на його долю.
А на третій — у будинок відпочинку прибув Остюк з величезним портфелем, у якому були тільки пантофлі і другий примірник рукопису.
Та вже зовсім вечір , — каже Остюк, підвівшись на ліжкові.
Остюк і чернець ішли просто на нього, не відокремлюючись і не подаючи жодних знаків.