Це слід розуміти так: я вже згадував, що письменництво і все, що пов’язане з ним, все це мої маленькі спроби стати самостійним, спроби втечі; вони увінчувались незначним успіхом і навряд чи приведуть до більшого, багато що говорить про це.
І була це, мабуть, запізніла скарга на Єву Єжанську, яка висміяла колись моє «письменництво» перед цілим класом.
Ще п’ятнадцятилітнім гімназистом у Кам’янці - Подільському видав свою першу книгу «Граф Мотика» і відтоді письменництво увійшло у єство.
Ця поважна й сувора християнська архітектура, це екстатичне малярство, це напружене волею і вірою письменництво світяться найбільшою довершеністю — внутрішньою красою.
Я з роками дійшов висновку, що загалом писання, письменництво, література — як це назвати — це фактично для мене замінник чогось, що мало би бути насправді.
І донині я запитую себе: як йому вдавалося поєднувати ці дві діяльності - життя та письменництво?