— І кивнув на далеку лаву, де сиділо двоє: сивий чоловік у чорному одязі і тендітна дівчина, що, помітивши незнайомця, опустила на обличчя темний серпанок.
Та тільки-но він побачив російську родину, яка в цілковитій злагоді вдячно веселилася на свій спосіб, на обличчя його набігла хмарка гнівної зневаги.
Він ураз відскочив од ста рого, затуляючи руками обличчя, і закричав хрипко й страшно, аж луна пішла під склепін ням каплиці.
Обличчя його було схвильоване, а очі такі круглі, що аж світилися білки.
Обличчя в плямах, очі запухли, а з волоссям коїлося щось неймовірне: через те, що Геґрід його не розчісував, воно стало схоже на перуку зі сплутаних дротів.
— Я одвернувся до стіни і відчув, як сипонуло мені жаром в обличчя, аж сльози виступили.
Тож треба було довести універсальність теорії про відтворення обличчя.
Так він сидів хвилин десять або п’ятнадцять, а коли отямився, то побачив, що Гаю покращало, обличчя порожевіло, дихання зробилося рівним, він уже не мерз.
— дихнув він йому в обличчя; - Вмій зносити біль, це дрібниця, а не вивих !
Богатирьов обернувся й уважно подивився Керну в обличчя.