Я любила проживати миті чужих життів завдяки своїм фантазіям, а покійна мама завжди казала, що не певна, чи це мій хрест, а чи дар Божий.
Надвечір, трохи, може, раніш, ніж оце зараз, посідали вечеряти: покійна теща, покійний тесть, і наймит, і наймичка, і дітей штук із п’ятеро.
Колись покійна бабуся, мамина мати, казала йому: запалиш свічки у цих свічниках у ніч свого весілля.
Солідні люди, що вміли писати, рахувати і зналися ще на дечому, проливали в моїй присутності сльози, згадуючи, як пречудово фала на лютні покійна мамзель Зофі.
Або, як казала моя покійна бабуся, гроші ніколи не обривають кишень …
— Чи можна, щоб я проміняла мого Левка, кого мені мати покійна веліла шановати, та на тебе, мерзенного, п’явку людську !
Моя покійна дружина вважала, що і Гніздом я володію цілком законно.
Покійна дочка — я так її любив, ото була ба — бенція, як той казав , — з неї я й почав, коли вона ще пішки під стіл ходила.
Наприклад, ми не бачили зимового хутра у загиблої, а сусідка сказала, що покійна носила дорогі шуби.
Цього разу їй пригадалося, що покійна мати найбільше любила книгу Іова й безліч разів з насолодою перечитувала її.