Помилитися я не міг — це був професор Гвідо Коларж.
Помилитися було неможливо — це, звичайно, її парфуми !
Помилитися і провинитися може кожний з нас — буває таке в житті.
Помилитися відставний капітан не міг — досить було й одного погляду.
Помилитися він не міг: щось було в цій постаті напрочуд знайоме та й у позі також.
Помилитися було неможливо — село зустрічало своїх вояків, котрі поверталися з походу.
Помилитися було неможливо — він знав цей шелестячий звук, його видавали гнучкі луски, ковзаючи по каменю.
Помилитися було неможливо, кам’яниця зі східного боку ринку, на розі вулиці Довгої, була прикрашена на фасаді чималим рельєфом, що зображував золоту корону серед рослинних мотивів.
Помилитися, розшукуючи місце, де з молодою леді сталася ота пригода, було неможливо — з одного боку дороги пролягало пустище, а з іншого — старий тисовий живопліт, що оточував парк із чудовими деревами.