Він таки справді був ПОСМІХ ЛЮДСЬКИЙ для всієї Вулички, і чимало людей дякувало долі, що він не їхній собака.
Хіба, ти думаєш, я здатний би був занапастити твій вік молодий та й кинути на посміх?
Князь Ночі, задоволено посміх нувся, вийняв з кишені годинник і, вишукано вклонив шись, віддав його Недєльському.
У бісиках, що засвітилися на мить в очах товариша, вловив зневагу, посміх, натяк на мандрівне його життя …
Бо там стояла вона і дивилася на Отаву своїми різнобарвними очима і в найдальших глибинах тих незвичайних очей витекрювався лиховісний посміх.
— А посміх був її такий ясний , — Самсон чи то декламував, чи то говорив , — мов Бог у неї на лиці всміхнувся.
Цей грубий посміх дошкулив Тома дужче, аніж голод, холод і злидні.
Засніженою дорогою ми ледве-ледве тягнулися додому і жодного разу не обігнали навіть неповороткий автобус, якому мов на посміх дали назву «Хорт».