І наче доказ, у твоїй пам’яті пробує ворухнутись приспаний черв’ячок спогадів.
З-під білявих вій виблимує втішений, приспаний чоловічок.
Це магічна сльоза малої дівчини — це теплий подих чистого спів чуття, чи може любови, що розвіє холодний, північний вітер, роздмухає приспаний вогонь святости.