Птаство загинуло, й світанок через те дивовижно тихий.
Ось і дуб стоїть, розбитий грозою, почорнілий в середині, а не засихає - на вузлуватих гілках шумує жилаве різьблене листя, жовтіють точені жолуді, знаходить притулок співуче птаство.
А птаство що по садках виробляє, зустрічає сонечко як !
Над островами птаство розгойдувало свої галасливі хороводи.
Крізь віття кучерявих вишень та яблунь її привітало своїм промінням ясне сонце, а з-поміж зеленого листу до неї озивалося співуче птаство та поглядали на неї своїми рум’яними боками рясні яблука.
А все-таки зайвий раз далося б відчути приємний смак у роті, і губи ще разок прицмокнули б, заки диявол порве душу, а тіло розтягнуть хиже птаство та щурі.
В прибережних вербах щебече птаство, зелений комиш стоїть нерухомою лавою.
Вже й вересень збіг, в степах і на ріках галасливе птаство збиралося у зграї - пора лаштуватися у вирій, а в Придніпров' ї все ще було тихо.